Добірка корисних ігор для дітей: грайте в бомбосховищі і вдома

Добірка корисних ігор для дітей: грайте в бомбосховищі і вдома

Повернення до себе:

• Обмальовуємо долоньки фарбами, плескаємо.
• «Привіт, пальчику, як ти живеш?»

Заземлення, почуття опори:

• Вирощуємо «великі ноги».
• Залишаємо відбитки, малюнки стопами і долоньками на піску.
• Малюємо дерева, квіти, кущі — усе з великими і міцними коренями.
• Тремося носами, плечима, ліктями.
• Тупотимо ніжками сильно, як бегемотики, які проганяють хижаків.

Повертаємо відчуття контролю:

• Дати в руки те, що можна пом’яти (пластилін, глину).
• Пограти з конструктором.
• Ліпимо тварину, якої в природі не існує.
• Ліпимо маску і кривляємося.
• Нехай у дитини буде хтось, хто ще менше від неї — улюблена іграшка, лялька, цуценя: хтось, про кого вона дбатиме.

Гра «Ти де?» — «Я тут!».
Створити «сейф», куди малюк зможе заховати свої страхи у формі зім’ятих папірців, шишок, клаптиків, малюнків.

Гра «Тортик» (Піца).
Ця тілесна вправа «заземляє». Важливо, щоб кожна дитина отримала свою частку уваги. Отже, вибираємо, з кого робити «тортик» чи «піцу». Потім шарами різної інтенсивності на підлітка «накладається» цукор, борошно, салямі, сир та все решта. Це чудова вправа на зняття м’язових затисків.

Гра «Рукостискання».
Діти вітаються за руку, при цьому не відпускаючи її при стисканні, поки не знайдеться нова людина для стискання іншої руки.

Гра «На щастя — На жаль».
Ця класна вправа дає уявлення про те, що вихід зі складної ситуації завжди є. Грають по черзі. Перед підлітком і його друзями озвучується складна ситуація. Наприклад: «В Україні почалася війна». Хтось інший продовжує: «Але, на щастя, вся моя родина ціла». Черга переходить до іншого: «Але, на жаль, мої друзі в іншому місті вимушені три доби поспіль ночувати в бомбосховищі». І далі по колу: «Але, на щастя, українці об’єдналися, як ніколи за часів незалежності». Тобто всі учасники продовжать і закінчать цю ситуацію. Важливо, щоб діти зрозуміли: будь-яка ситуація надзвичайно багатогранна.

Зробіть «Ловця снів» з паличок і кольорових ниток як павутинку. Можна повісити біля місця, де дитина спить, щоб той «ловив» погані сни і не пускав їх до малюка. Шукаємо ресурси для подолання страхів — ліпимо, малюємо, клеїмо янгола-захисника.

Робимо «Штаб».
Навіть якщо ви в бомбосховищі, можна зробити «бункер у бункері» — тільки для дітей. У цьому укритті діти ховаються, розповідають один одному секретики, граються з ліхтариками. А можна там заховатись і цілій родині, обійматись, мріяти.

Малювання — одна з найкорисніших практик. Яке воно, антистрес-малювання?

• Малюйте будиночок — на відчуття меж, на безпеку, майбутнє.
• Групові малюнки — відчуття спільності.
• Можна намалювати страхи і спалити малюнок (якщо ви у відносній безпеці вдома чи маєте змогу прогулятись у теплу погоду на вулиці).
• Можна малювати ватними паличками, краплями, пластиліном.
• Малюємо на кольоровому, на темному, на посуді й на тканині.

Як розмовляти з дитиною, якщо під час війни хтось загинув?

Якщо хтось загинув, простими словами і чесно відповідайте на запитання дитини про нього і про те, що сталося. Смерть найближчих людей діти переживають по-різному, залежно від віку, але щоб змиритися з подією, багатьом з них потрібна допомога психолога. Це нормально.

Якщо ваша дитина вже перейшла в підлітковий вік і після смерті когось із рідних чи знайомих стала апатичною, неактивною, скаржиться, що зникла енергія і нічого не хочеться робити, худне — це ознака депресії. Підліток може почати культивувати біль за померлим просто щоб перевести фокус уваги і пережити. Адже страждання під час переживання втрати — нестерпні.

Що можна робити?

• писати листи померлому;
• створити книгу пам’яті, де будуть фотографії людини і якісь пам’ятні дрібниці;
• створити «вівтар любові».

Дозвольте собі розділити це горе з дитиною на двох. Поплачте разом, якщо вийде. Скажіть хлопчику, що не варто забороняти собі почуття. Бо якраз не плакати — неприродно для організму.

Якщо дитина сумує за будинком, якщо довелося його залишити, або за улюбленими іграшками чи речами — дозвольте виражати смуток і плакати: «Дійсно сумно, що ти втратив(ла)…» За можливості спробуйте щось знайти натомість і втішити. Наприклад, придумайте казку, як стара іграшка прийшла до чарівника і перетворилася на нову. Їй можна залишити ім’я колишньої іграшки — був кіт Васько, а став Ведмідь Василь. Велосипед перетворився на новий самокат і в тому ж дусі.

Переведіть увагу дитини на інші заняття, навчіть нових ігор. Дотримуйтеся звичних ритуалів — наприклад, казка перед сном.

Дитина поводиться нетипово. Що із цим робити?

Якщо дитина поводиться так, немов не відчуває жодних почуттів (радості чи смутку).

Що з нею відбувається?

Імовірно, дитина відчуває дистрес. За сильного нервового потрясіння, особливо під час зіткнення з досвідом, витримати який дитині не під силу, вона може «зависати» в реакціях, часом не відчуваючи свого тіла. Дитина в стані дистресу може приховувати свої почуття. Потрібна ваша підтримка!

Як допомогти?

Створіть атмосферу любові та прийняття, щоб ваша дитина буквально «відігрілася» в ній. Проведіть разом час. Посидьте з дитиною, притисніть її до себе, обіймайте частіше. Якщо можете — оберніть її почуття на слова. Дайте їй зрозуміти, що сумувати, злитися чи хвилюватися — нормально. «Схоже, тобі нічого не хочеться. Напевно, тобі сумно. Це нормально!»

Поясніть дитині й те, що сталося. Можливо, ви могли б поділитися з дитиною власними почуттями. Постарайтеся разом із сином чи донькою займатися чимось приємним — почитайте книжку, заспівайте, пограйте разом. Прості способи повернутися до реальності — ігри з конструктором, ліплення, малювання відбитками ніг і рук.

Дитина дуже часто плаче

Що з нею відбувається?

У результаті пережитого лиха в житті вашої родини відбулося багато змін. І це природно, що дитина сумує. Коли вона плаче, її організм виділяє речовини, що допомагають заспокоїтись. Діти дуже чутливі до емоційного стану батьків. Якщо ви самі відчуваєте непереборну печаль — зверніться по допомогу. Благополуччя вашої дитини залежить від вашого власного.

Дитина починає поводитись необережно, робить щось потенційно небезпечне

Що з нею відбувається?

Може здатися дивним, але коли діти не почуваються в безпеці, то самі часто поводяться небезпечно чи безтурботно. Це спосіб дитини сказати: «Ти мені потрібна(ий). Доведи, що я тобі дорогий — захисти мене!»

Як допомогти?

Наскільки це можливо, дайте дитині змогу відчути себе в безпеці. Спокійно підійдіть і, якщо потрібно, візьміть її на руки.

Дайте малюку зрозуміти, що те, що він робить, небезпечно, і що він дорогий вам. І що ви не хочете, щоб із ним трапилося щось погане. Не кричіть на дитину, будь ласка!

Небезпечна поведінка може бути проявом аутоагресії. Чому? Страх завжди збільшує агресію, але діти часто поширюють її на себе. Пограйте в ігри, що випускають агресію. І розкажіть дитині про більш позитивні способи привернути до себе увагу.

Дитина лякається чогось, чого не боялася раніше

Що з нею відбувається?

Діти молодшого віку вірять у те, що батьки всемогутні й можуть захистити їх від усього. Ця віра допомагає їм почуватися в безпеці. Після того, що сталося, ця віра похитнулася, а без неї дитині стало страшніше жити в цьому світі.

Багато що може нагадувати дитині про пережите та лякати її (звуки петард, машини швидкої допомоги, люди, що кричать, переляканий вираз вашого обличчя). Ви в цьому не винні — це пережитий досвід.

У підлітка труднощі зі сном: сон переривчастий, сняться кошмари, підліток боїться спати один

У перші місяці після сильного стресу кошмари — нормальне явище. Під час сну мозок інтенсивно обробляє інформацію про події, що відбулися. Однак якщо кошмар повторюється багато разів чи надто правдоподібний — доведеться згодом звернутися до психолога.

Уривчастість сну частіше викликається тривогою, якоюсь незавершеною справою чи спазмуванням м’язів, через яке складно розслабитись. Підлітку можна дозволити спати разом із вами, але поясніть, що це — одноразово та попросіть розповісти про сон, що повторюється знову і знову, але без подробиць (тільки якщо підліток сам захоче). Поясніть, що так працює мозок. Розкажіть про те, що ви теж відчували страх, відчували себе безпорадно, і це нормально.

Придумайте порядок відходу до сну, який виконуватиметься за будь-яких обставин, і оголосіть, що він має бути дотриманий щодня. Тоді підліток точно знатиме, чого чекати. Обійміть і скажіть, що ви нікуди не пропадете. Ключова фраза: «Я з тобою, я поруч».

Гарна новина:

Психіка дітей і підлітків має величезні резерви самовідновлення і саморегуляції. Більшість дітей повертаються до норми після травматичної події без професійної допомоги психологів просто завдяки підтримці і турботі близьких.

Стаття створена на основі книги «Ми пережили: техніки відновлення для сімей, військових, цивільних і дітей» та за матеріалами фонду «Глобальна Ініціатива в Психіатрії», практичними порадами Світлани Ройз, Ірени Голуби та Ірини Малкіної-Пих.

Як собі допомогти справитись з травмою?

Як впоратися з власними почуттями та стати опорою для своїх дітей та близьких? В цьому вам допоможуть мандали. Слово «мандала» перекладається з санскриту як коло, центр. Мандали є символом балансу, гармонії та єдності. Впродовж усієї людської історії мандала була і є універсальним і незмінним символом цілісності, гармонії та перетворення. Вона визначає характер майже всіх первинних інтуїтивних уявлень щодо природи реальності, тих уявлень, які визначають наше життя і притаманні кожному із нас.

Можна вважати, що це – експрес-допомога, яка відбувається через швидку інтеграцію особистості, минаючи усвідомлення. Коло (тобто сама мандала) – це захист, цілісність, порядок, межі. Коли людина малює мандалу, вона малює свій внутрішній світ в цей момент, себе справжню, свою внутрішню сутність. Малювання кола може бути чимось на зразок малювання захисної лінії навколо фізичного та психологічного простору, які ми ідентифікуємо із самими собою. Тому мандала є загальною схемою, системою координат, яка допомагає краще сприймати та усвідомлювати свої почуття.

Процес створення мандали є універсальною дією та певним ритуалом самоінтеграції, тому може застосовуватися для самозаспокоєння. Цей процес є екстреною допомогою, коли інші способи не допомагають, або немає можливості її отримати. При роботі з мандалою важливо застосовувати тверді матеріали для малювання – олівці, олійну (воскову) пастель, які не розчиняються у воді, створюють лінії, штрихи, і є основою контурів, силуетів. Завдяки цьому вони дають можливість відчути опору, передбачуваність навколишнього світу.

Якщо є доступ до комп’ютера та принтера можна знайти потрібний шаблон мандали та надрукувати, якщо ні -то можна створити її самому. В цьому допоможе нехитре будування з простих геометричних схем. Приготуйте місце для роботи. Це має бути вільне від усього зайвого світле місце, щоб під час малювання вам ніхто не заважав. В цілому треба знайти собі місце максимального комфорту наскільки це можливо в даний момент. Найкраще зображати мандалу на чистому альбомному аркуші. Виберіть центр аркушу для малювання. Зробіть коло за допомогою нитки, струни або обвівши круглий предмет. Малювати мандалу потрібно, починаючи з середини і йдучи на край. Не варто змальовувати мандалу, зображуйте ті візерунки, які відчуваєте.

Можете використати допоміжні засоби: намалювати круги меншого діаметру, зробити лінії від центра мандали. Лінійкою проведіть лінії, що проходять через центр паперу. Намалюйте дві лінії, спрямовані в напрямку компаса, а потім дві лінії, що розрізаються по діагоналі поперек, рівномірно розташовані. Це сформує вісім симетричних трикутників, що йдуть від центральної точки. Пізніше зітріть ці лінії, якщо захочете, але наразі вони допоможуть вам симетрично вирівняти фігури навколо центральної точки. Якщо ви хочете, щоб ваша мандала виглядала більш органічно і менш симетрично, ви можете пропустити малювання цих направляючих ліній.

Після намальованого каркаса мандали приступайте до її розфарбовування. Комбінуйте різноманітні кольори так, як дозволяє ваше сприйняття, так як вам зараз підказує підсвідоме. Насолоджуйтесь своїм витвором мистецтва. Піклуйтеся про себе, щоб бути опорою для себе та своїх дітей.

Підготувала Лариса Демьяненко, Комунальний заклад “Харківський інклюзивно-ресурсний центр”.

ЧИМ ЗАЙНЯТИ ДИТИНУ, АБО ІГРИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Під час війни це питання здається не дуже актуальним, бо на першому місці безпека. Але, не зважаючи ні на що, діти остаються дітьми, радіють, що тепер вони багато часу проводять з мамою, і що тут зараз не дуже «бухає» (я дуже на це сподіваюсь).

Вам пропонуються ігри, які будуть спрямовані на пізнавальний розвиток, уяву, зняття напруги, зменшення тривоги, фізичну активність.

Гра з ґудзиками.

Застібання/розстібання; чим схожі, чим відрізняються; сільки ґудзиків є на одязі у дитини, а у мами, у друга? Де ґудзик знаходиться (праворуч, ліворуч, зверху, знизу, за чим, під чим?)? Знайди ґудзик, де сховався? Який ґудзик самий красивий, чому?

Природа.

Розглядайте небо (які кольори, образи ви бачите, на що вони схожі?)

Спів птахів (про що поють, про що говорять пташки?)

Тріщини в землі, на що схожі, куди ведуть?

В цих вправах на уяву спочатку може знадобиться допомога дорослого, розкажіть дитині, на що вам схожий цей образ і чому.

Малювання дороги.

Можно малювати крейдою на асфальті, в бомбосховищі на стелях, на землі паличкою, пальцями. Також такі дороги можна знаходити в тріщинах. Не малювати, а викладати з ґудзиків, пакетиків, мотузок.. Малювати дітям, з дітьми, потім з ними обговорювати, звідки дорога, куди веде, хто може зустрітися на дорозі, хто може допомогти?

Ця гра-практика про шляхи виходу з кризи.

Малювання ногами.

Придумати з дитиною історію, образ і намалювати ногами на землі, піску.

Ця гра допоможе зняти, або зменшити відчуття постійної тривоги, стресу.

Гра Мокре цуценя.

Дитині треба уявити, що він саме гарне цуценя у світі. Він вміє плавати, пригати, бігати, і якраз щойно вийшов з води. А ще він вміє краще за всіх отрушуватися. Да так, що і рушник не знадобиться. Він трусе ногами, руками, тулубом, головою. Пригає, струшує «краплі» спочатку в один бік, потім в інший, швидко, повільно. А ще можно вимовляти якісь звуки!

Ця гра допомогає зняти напругу в тілі, розслабитись та заспокоїтись.