Гіперопіка – шкода чи користь?
Як гіперопікаючі і гіперконтролюючі батьки шкодять дитині?
Завдання батьків є навчити дитину самостійно справлятися з щоденними викликами життя, при цьому підтримуючи дитину з вірою в те, що вона здатна справитися самостійно.
Важливим є НЕ робити за дитину те, що вона здатна зробити самостійно. НЕ вирішувати за дитину те, що вона може вирішити сама.
“Допомагаючи” дитині надмірно, батьки формують в дитині негативне ставлення про себе . “ Я не здатний розраховувати на себе”. “ Я не здатний впоратися з цим”. “ Я не здатний зробити щось достатньо гарно”.
Чим більше задіяні батьки- тим більше руйнується самооцінка.
Крім того виникає почуття тривожності. “ Я не справлюсь без батьків”. “ Без батьків я ні на що не здатен”, “ Я не виживу”.
Часто батьки виконують якісь щоденні дії для дитини підсвідомо прагнучи задовольнити свої власні потреби, або маючи свої власні цілі.
Наприклад, одягнути дитину самому буде швидше і простіше, ніж чекати поки він/вона вдягнеться сам. Погодувати дитину буде чистіше, ніж прибирати за нею. Не давати дитині досліджувати світ і забруднитися простіше, ніж потім прати одяг.
А ще “допомагаючи” дитині батьки, почувають себе потрібними і “ хорошими”. Такі батьки не дають діяти і проявляти ініціативу, а потім кажуть “ Нічого без мене не можеш”.
Бути хорошими батьками не означає надмірно опікати. Потрібно давати можливість діяти, помилятися, приймати власні рішення.
Дорослі діти гіперопікаючих і гіперконтролюючих батьків виростають нерішучими, сумніваються в правильності своїх дій, не вірять в себе, не здатні до рішучих кроків.
Все починається з дитинства.
